Білок коров’ячого молока (БКМ) – провідний з клінічної значущості алерген раннього дитячого віку.

Пік захворюваності істинної алергією до БКМ доводиться на перший рік життя, складаючи 2-3% серед немовлят (ESPGHAN Guidelines, 2012).

Надалі – до 5 років – приблизно у 80% хворих розвивається толерантність: відповідно, до віку 6 років захворюваність знижується до показника менше 1%

.

Практично будь-який білковий компонент молока здатний викликати алергічну реакцію, але найбільш часто це: β-лактоглобулин, a-лактальбумин, бичачий сироватковий альбумін і γ-глобулін, а також a- і β-казеїни.

Алергенними властивостями володіє і молоко інших ссавців, в тому числі козяче.

При цьому козяче молоко може виступати як перехресний алерген, викликаючи перехресно-алергічні реакції у хворих з алергією до БКМ, так і бути самостійним алергеном, викликаючи важкі реакції у пацієнтів, толерантних до коров’ячого молока.

Основні алергени молока практично не втрачають свою біологічну активність після кип’ятіння, пастеризації, ультрависокої температурної обробки (UHT) або сушіння.

Велике значення в патогенезі алергії до білків коров’ячого молока (БКМ) у дітей раннього віку має вигодовування молочними сумішами, що веде до надмірного вступу чужорідного білка, що на тлі незрілості кишкового бар’єру та імунної відповіді призводить до ранньої сенсибілізації до БКМ. Однак, і у дітей на грудному вигодовуванні також може розвинутися клінічно значуща алергія до БКМ за рахунок проникнення харчових білків в грудне молоко.